У 2026 році «ліцензія на міжнародні перевезення» для автоперевізника в Україні — це адміністративний дозвіл на провадження визначених Ліцензійними умовами видів діяльності (міжнародні перевезення вантажів, пасажирів, а також небезпечних вантажів/відходів). Перелік вимог і документів залежить від того, який саме вид міжнародних перевезень ви заявляєте (вантажі vs пасажири vs небезпечні вантажі), тому «універсального пакета» без уточнення виду робіт не існує.
Заявка подається переважно в електронній формі через інформаційні системи органу ліцензування, а стандартний строк розгляду становить 10 робочих днів. Адміністративний збір за видачу ліцензії дорівнює одному прожитковому мінімуму для працездатних осіб (на день рішення про видачу ліцензії).
Правова база та міжнародні правила
Ключовими актами є: Закон Верховна Рада України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (визначає загальні процедури, строки прийняття рішення, плату, набрання чинності рішенням і безстроковість ліцензії) та постанова Кабінет Міністрів України №1001, якою затверджено Ліцензійні умови саме для автоперевезень (внутрішніх і міжнародних, включно з небезпечними).
Для міжнародних рейсів важливий «наднаціональний» контур правил:
- ЄУТР (AETR) — про режими праці/відпочинку екіпажів у міжнародних автоперевезеннях; Україна приєдналася окремим законом.
- ДОПНВ (ADR) — базові вимоги до міжнародного дорожнього перевезення небезпечних вантажів; Україна приєдналася законом, а сам інструмент адмініструється під егідою Європейська економічна комісія ООН.
- КДПВ (CMR) — стандартизує умови договору міжнародного автоперевезення вантажів (зокрема товарно-транспортний документ і відповідальність перевізника).
Якщо бізнес-модель передбачає створення перевізника в юрисдикції Європейський Союз, додатково орієнтуються на підхід ЄС до «доступу до професії» (стала база, доброчесність, фінансова спроможність, професійна компетентність).
Компетентні органи та де подається заява
Орган ліцензування — Укртрансбезпека: у положенні про службу прямо закріплено повноваження з ліцензування міжнародних автоперевезень і контролю за дотриманням ліцензійних умов. При цьому служба координується через Віце-прем’єр-міністра — Міністра розвитку громад та територій, а в тексті положення зафіксовано заміну «Мінінфраструктури» на «Мінрозвитку» (тобто функціонально профільне міністерство/правонаступник).
Подання та комунікація з органом у 2026 році максимально «оцифровані»: Ліцензійні умови дозволяють/вимагають подання заяв та відомостей в електронній формі через Єдиний комплекс інформаційних систем. Вхід до е-кабінету послуг прив’язаний до електронного підпису. Опис послуги для заявників зведено в Дія (гайд).
Вимоги до перевізника та пакет документів
Ліцензійні умови розділяють діяльність на конкретні «види робіт» (міжнародні вантажні перевезення, міжнародні пасажирські — таксі/замовлення/автобуси, міжнародні небезпечні вантажі тощо). Важлива специфіка: 3-річний досвід внутрішніх перевезень (підтверджений наявною ліцензією) є умовою для міжнародних пасажирських перевезень і для міжнародних перевезень небезпечних вантажів/відходів, але не зазначений як бар’єр для міжнародних перевезень вантажів (крім небезпечних).
Кадрові та водійські критерії залежать від виду робіт. Наприклад, для міжнародних вантажних перевезень (крім небезпечних) вимагаються категорії «C/CE…», мінімальний стаж та вікові пороги; для небезпечних — додатково ADR-свідоцтво та більший стаж; для окремих міжнародних видів перевезень встановлено вимогу підтвердження професійної компетентності.
Документально заявник подає (у логіці «пакет відомостей» + підтвердження):
- форми заяв (додатки 1-1—3) та відомості про МТБ (дод. 2), транспортні засоби (дод. 3), кваліфікацію персоналу (дод. 5); для таксі — ще відомості про спецобладнання (дод. 4); до відомостей про ТЗ додаються копії реєстраційних документів (або вони підтягнуться з реєстрів, якщо вже є в системі).
- у процесі діяльності ліцензіат зобов’язаний мати чинні договори страхування, зокрема для міжнародних перевезень — і внутрішній ОСЦПВ, і міжнародний обов’язковий договір (практично — «Green Card»), а також інші види відповідальності залежно від того, що перевозите.
Порівняльна таблиця для блогу
| Що готується/подається | Нормативний орієнтир за строком | Відповідальний орган/сторона |
|---|---|---|
| Подання заяви та відомостей (додатки 1-1—5) в е-формі | до старту розгляду | Перевізник → Укртрансбезпека |
| Розгляд заяви і рішення про видачу/відмову/без розгляду | 10 робочих днів | Укртрансбезпека |
| Сплата адмінзбору за видачу ліцензії | до 10 робочих днів після запису в реєстрі | Перевізник (оплата) / орган ліцензування (реквізити в рішенні) |
| Внесення даних про всіх водіїв після отримання ліцензії | 10 робочих днів після отримання | Ліцензіат через е-систему |
| Оновлення змін у даних, поданих на ліцензію | не пізніше 1 місяця | Ліцензіат → орган ліцензування |
| Додаткові «дозволи на поїздку» для конкретних країн (не замінюють ліцензію) | 7–30 календарних днів (залежно від способу) | Укртрансбезпека |
Покроковий процес подання в 2026 році
Подачу варто описувати в статті як «конвеєр»: визначити вид міжнародних перевезень → звірити, чи потрібен 3-річний досвід і які водійські/кадрові критерії спрацьовують → підготувати пакет «відомостей» і скани/копії підтвердних документів → подати онлайн (портал «Шлях») та відстежувати статус → отримати рішення → сплатити адмінзбір → перевірити запис у реєстрі → виконати постліцензійні обов’язки (зокрема внесення переліку водіїв).
Строки, вартість, типові помилки та практичний чекліст
Стандартні орієнтири для блогу: 10 робочих днів на надання послуги та 1 прожитковий мінімум адмінзбору. Рішення про видачу ліцензії набирає чинності через внесення запису в ліцензійний реєстр та публікацію на сайті органу, а сама ліцензія загалом є безстроковою (якщо закон не встановлює інше). Якщо отримали відмову, у 2026 році описовий гайд прямо вказує на підстави (недостовірні дані, невідповідність Ліцензійним умовам, тощо) та на можливість адміноскарження через Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування.
Типові помилки, які доречно винести окремим блоком у статті: неправильний вибір «виду робіт» у заяві; відсутність підтвердження 3-річного досвіду там, де воно обов’язкове; невідповідність водіїв мінімальному стажу/віку або відсутність ADR-документів для небезпечних вантажів; неоформлені трудові відносини/відсутність відповідальних фахівців; пропущені строки внесення водіїв чи оновлення даних у системі.
До юриста варто звертатися, коли ви заходите в «складні» режими (небезпечні вантажі/відходи, міжнародні пасажирські перевезення з вимогою 3-річного досвіду, нестандартні моделі користування ТЗ — лізинг/оренда/кредит, або оскарження відмови): це дешевше, ніж втрачати місяці на перезавантаження заявки.
